Боксом Сергій Молчанов займається з дитинства. Він рівнявся на Роя Джонса (молодшого) та Евандера Холіфілда, мріяв про професійну боксерську кар’єру. Але доля вирішила по-іншому, і порятунок людей став його роботою.

Сергій Молчанов – начальник караулу 29 Державної пожежно-рятувальної частини, яка боронить від вогню та інших стихійних лих металургійне виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він вважає, що саме боксерські тренування допомогли йому стати безстрашним рятувальником. Коли настав час обирати професію, Сергієві на очі потрапив один сайт.

«Так, то був сайт Харківського університету цивільного захисту, – згадує Сергій Молчанов. – Мене ніби просвітило! Так! Я хочу рятувати людей! Запобігти, врятувати, допомогти – краще й не скажеш. Я вважаю, що не можна стати рятувальником ні з того ні з цього. Це має бути покликання душі. А спорт, бокс дав мені якості, необхідні для такої важкої небезпечної роботи».

Сергій Молчанов народився і виріс на Луганщині, у місті Кремінна. Туди ж повернувся після навчання у Харкові. Він вдячний університету, який дав йому чудову освіту, а ще добряче дисциплінував.

«У виші був казармовий режим, і спочатку мені, не дуже звиклому до суворої дисципліни, це не подобалося. Але я швидко звик. Готували нас дуже серйозно. З другого курсу вже була практика у пожежних частинах. Добре пам’ятаю свою першу пожежу, – говорить Сергій. – Відверто кажучи, страху перед вогнем у мене не було. Знову ж таки я завдячую боксу, який навчив мене не боятися і швидко реагувати під час небезпек. А коли я був на третьому курсі, то врятував чоловіка, який втратив свідомість, переходячи дорогу. Відтяг його у безпечне місце, надав допомогу, викликав швидку. Я полюбив свій університет. Тут я навчився професійно запобігати надзвичайним ситуаціям, реагувати на них, рятувати людей».

Сергій повернувся у рідне місто пожежним інспектором. Але ця робота не дуже підходила йому за характером. Він хотів саме гасити пожежі та рятувати людей, тому за першої ж нагоди перевівся у заступники начальника 21 державної пожежно-рятувальної частини Кремінної. Як зараз він пам’ятає спекотне літо 2020 року.

«Наша Кремінна оточена лісами, і того спекотного року було багато лісових пожеж, – пригадує Сергій. – Вогонь в суху погоду миттєво переміщується лісом, особливо верхівками дерев, які займаються, як свічки. Нам допомагали гасити пожежники з інших частин Луганщини, а також з Донеччини, Харківщини і навіть Полтавської області. А ще того ж літа недалеко від нашого міста сталася страшна аварія. Лобове зіткнення, в якому постраждало 11 людей. Всі пожежні розрахунки були на лісових пожежах. На той виїзд ми поїхали втрьох. Люди в бусику кричали, кожен кликав на допомогу. Нам треба було швидко визначити найтяжчих поранених, з відкритими переломами, щоб їм найпершим надати допомогу».

Тоді завдяки швидким професійним діям рятувальників всі люди залишилися живими. А у лютому 2022 року почалися найважчі часи для рятувальників Кремінної, яка знаходилася зовсім близько до лінії зіткнення.

«Ми пишаємося, що Сергій тепер працює у нашому 4 державному пожежно-рятувальному загоні, – підполковник служби цивільного захисту Оксана Хачатурян. – Нам важко навіть уявити, що пережив цей молодий чоловік. Тільки подумайте, що людина лягає спати, і не знає, чи прокинеться, бо будь-якої миті можуть влучити у його частину?  Або кожен виїзд на пожежу може завершитися для рятувальників повторним прильотом. Він за недовгий термін отримав такий досвід, якого не мають найдосвідченіші рятувальники. Цей досвід для нас безцінний. Сергій надзвичайно вмотивований і професійний рятувальник».

Сергій Молчанов та його команда залишалися у Кремінній до самого захоплення ворогом. Він пригадує багато жахливих моментів. Особливо запам’ятався виклик на нічну пожежу на околиці міста.

«Був приліт, зайнявся крайній від лісу будинок, – розповідає Сергій Молчанов. – Уявляєте собі машину з мигалками, яка мчить у темряві на околицю? Нас видно у темному місті, як на долоні. Ідеальна ціль. Тоді я сказав: «Гасіть «люстру» (так рятувальники називають мигалки). Ми швидко розгорнули пожежний рукав зі стволом. Повністю погасити будинок такою кількістю води було нереально, тож було прийняте рішення локалізувати вогонь, щоб він не перекинувся на сусідні будинки. А коли швиденько зібралися і їхали назад, то ще й пробили колесо. Але зупинятися не можна було, щоб не стати мішенню».

Наказу залишатися в місті до кінця не було. Частина пожежників виїхала разом з родинами. Міг виїхати і Сергій, але такої думки у нього не виникло, Адже це було його місто, і він не міг покинути його мешканців у найскладніші часи. А навколо нього згуртувалися найсміливіші, найвмотивованіші колеги.

«В останні дні всі практично жили в частині. Навіть їсти там готували, – продовжив Сергій. – То були незабутні дні, коли ти оточений такими людьми, які готові навіть покласти життя заради інших. Коли мешканці рідного міста щиро вдячні рятувальникам. Був теплий момент, коли на звірофермі знайшли гарного цуцика. Він став улюбленцем нашої частини. Йому навіть форму пошили та звання присвоїли. Ті дні ніхто з нас ніколи не забуде. Наказ покинути місто надійшов перед самим захопленням міста. А потім ми допомагали гасити пожежі на Харківщині».

Обставини змусили Сергія шукати нове місце роботи, і він знайшов його у Кривому Розі, спочатку у 3 ДПРЗ, а потім перевівся до 4 ДПРЗ, де була вакансія начальника караулу.

«Сергій Молчанов найкращим чином проявив себе на складних пожежах у Кривому Розі, – говорить Оксана Хачатурян. – Особливо складною була пожежа після прильоту у ємності з  пальним. Її гасили більш ніж 16 годин, і Сергієвий досвід став у пригоді. Сергій – це взірець для нас. Нам потрібні такі бійці, особливо зараз, коли до звичайних пожеж додалися займання від прильотів. Якщо хтось з випускників склав Національний мультимедійний тест і хоче вивчитися на рятувальника, звертайтеся до мене за телефоном 0676509404. Все покажемо й розповімо, проконсультуємо. Наші навчальні заклади  готують справжніх професіоналів, таких як Сергій. Це зараз дуже затребувана професія. З дня зарахування до вишу починається стаж служби. По завершенню навчання і прибуттю до частини рятувальник отримує виплати за укладення першого контракту та зміну місця мешкання (минулого року це було десь близько 70 000 грн), діє лізингова програма викупу житла (безвідсотково), а коли народжується перша дитина, ДСНС бере на себе виплату частини суми. Рятувальники  отримують достойне грошове забезпечення та за кошти ДСНС направлення до санаторіїв на відпочинок та реабілітацію. Приєднуйтеся до команди мужніх та сміливих, будемо разом робити надважливу справу порятунку людей».