Кисневе виробництво, вдосконаливши устаткування разом з цехами-партнерами, збільшило подачу необхідного цехам азоту.

Блоки розділення повітря кисневого виробництва разом з киснем, необхідним для сталеплавів, доменників та ще деяких підрозділів, виробляють азот. Він використовується в конвертерному цеху, на коксохімічному виробництві, установці вдування пиловугільного палива доменної печі № 9 тощо. Туди його подають у стислому стані, а стискають компресійними установками. Всього їх у цеху 11. До війни майже всі вони стискали кисень, і лише дві були підключені до системи подавання азоту. Тоді цих потужностей вистачало.

«Коли через війну доменні печі зупинились, зросла потреба підприємства в азоті, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Раніше для роботи металургійних агрегатів використовувалось досить багато доменного газу, якого наші доменні печі виробляли вдосталь. Але зараз, коли «на ходу» лише ДП-6, частину доменного газу довелося замінити на природний. А він набагато калорійніший. Тому його змішують з азотом, який є найбільш безпечним для цього. Отже, потреби цехів у азоті значно зросли, і постало питання, як нам подати до газопроводів набагато більше стисненого азоту».

Вирішили підключити систему подачі азоту ще до трьох компресорів, яким, в принципі, все одно, який газ стискати, головне – куди його потім подавати. Групу з розробки проєкту з переобладнання очолила майстер кисневого виробництва Олена Сергієнко.

«У Олени величезний досвід роботи в цеху, – продовжує Володимир Черногоров. – Обладнання вона знає досконало. Звичайно, створення проєкту переобладнання – то була колективна робота спеціалістів з кількох підрозділів, але особистий внесок керівниці команди важко переоцінити. Під’єднати компресори до азототранспортуючої системи – це не просто труби приварити. Треба було змінити конструкцію газопроводів так, щоб вони працювали безпечно і ефективно, і щоб компресори могли подавати за потребою або азот, або кисень. Застосували деякі прийоми WCM. А реалізувати проєкт нам допомогли ремонтні бригади парогазового цеху».

Зараз усі 40 тисяч кубометрів азоту, які виробляє за годину наше кисневе виробництво, можуть бути стиснуті і транспортовані за вимогою цехів. А якщо не треба стільки азоту – поставив заглушку і качай кисень.  В оновлену систему вмонтовані також прилади, що вимірюють витрати газу. Їх встановили та налагодили працівники департаменту автоматизації технологічних процесів, а також газоаналізатори для контролю якості азоту.

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат

«Контроль – справа необхідна, – підтвердив начальник кисневого виробництва. – Адже разом з азотом у компресор з повітря може потрапити кисень, і його не повинно бути більше  відсотка. Тому цей параметр суворо контролюється. Я дякую всій команді, яка реалізовувала цей проєкт за мінімальний проміжок часу і мінімальні кошти».

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат: «Параметри подачі азоту в цехи, як і кисню, виводяться на монітор у диспетчерській. Ось бачите? Кому, скільки, куди – все видно. Звідси можна керувати процесом. Це дуже зручно та ефективно».