Футбольна драма в двох частинах
29 вересня визначився переможець і призери «Турніру пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу.
Турнір пам’яті наших працівників, які загинули, захищаючи нас від російської агресії, тривав майже місяць, у ньому взяли участь 10 команд з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Ливарно-механічного заводу. На груповому етапі визначилися два фіналісти, які перемогли в своїх групах, а також два претенденти на третє місце. Настав вирішальний день. На трибуни стадіону були запрошені рідні, друзі, колеги загиблих воїнів.
Футболісти подарували глядачам два видовищних двобої, які за драматизмом могли запросто посперечатися зі світовими кіноблокбастерами. Спочатку на поле вийшли команди сортопрокатного цеху № 1 та цеху експлуатації залізничного транспорту. Вони розіграли третє місце. Прокатники зразу ж кинулися забивати. Але залізничники вміло оборонялися і проводили гострі контратаки. Одна з них завершилася взяттям воріт – 1:0 на користь ЦЕЗТ. «Спокійно, граємо далі», -сказав капітан СПЦ-1, і команда продовжила атакувати. Але знов поталанило залізничникам – 2:0. А коли після чергової атаки рахунок став 3:0, то мало вже хто вірив у те, що СПЦ-1 зможе відігратися.
Але самі прокатники вийшли на другий тайм з вірою в перемогу. Їхні атаки ставали все гострішими й потужнішими. Біля воріт ЦЕЗТ було гаряче. І от одна з атак завершилася результативним ударом – 3:1. Зажевріла надія. Команда СПЦ-1 продовжувала атакувати. І ось ще один гол! До кінця матчу лишалися лічені хвилини. Це був суцільний штурм. Здавалося б, м’ячеві нікуди більше подітися, як залетіти у ворота. З фінальним свистком залізничники радо здійняли руки догори і з полегшенням видихнули. Перемога! Вони вистояли. Але віддамо належне й спортсменам СПЦ-1, які билися до останнього, подарувавши глядачам яскравий атакувальний футбол.
Юрій Береговий – один з найдосвідченіших гравців команди ЦЕЗТ. Він не приховував свого задоволення після гри. «СПЦ-1 – дуже сильна команда, і нам сьогодні було важко, – зізнався Юрій Береговий. – І вочевидь наприкінці у суперників залишилося більше сили. Вони ледь не витиснули нічию. Але, мабуть, у нас було більше бажання перемогти. Ми виклалися на всі сто. Добре зіграла вся команда, яка поєднує залізничників підприємства. Велика подяка підприємству за можливість відволіктися від важких реалій і вшанувати пам’ять наших колег-захисників. Також величезна подяка кожному нашому захисникові й захисниці за те, що маємо змогу жити, працювати й грати в улюблену гру».
Ще драматичнішим виявився матч за перше місце. В ньому ще одна команда прокатного департаменту – команда прокатного цеху № 3, зустрілася з суперниками із фасонночавуноливарного цеху. Перший гол було забито вже на перших секундах гри, і ПЦ-3 повів у рахунку – 1:0. Ошелешені ливарники деякий час налаштовували гру, а далі заграли як суперкоманда. Вони забили у ворота прокатників чотири м’ячі, а суперники відповіли лише одним. За рахунку 4:2 до завершення фіналу залишалося кілька хвилин. ФЧЛЦ грав на куражі, тому здавалось, що у ПЦ-3 шансів практично не залишилося.
Але прокатники – залізні люди. Вони боролися до останньої секунди. Навіть їхній голкіпер пішов у атаку, і…забив гол-красень своєму колезі по воротарському ремеслу – 4:3. А далі був штурм, і чи не остання атака третього прокату завершилася голом – нічия 4:4. І ось мрія футбольних фанатів – серія післяматчевих пенальті. Тут знов на висоті виявився воротар. Він відбив кілька пенальті, і серія завершилася з рахунком 4:2 на користь ПЦ-3.
А ми взяли інтерв’ю у одного з героїв матчу, як ви здогадалися, воротаря ПЦ-3 Віталія Черниша, який вже 21 рік грає за цю команду. «Наша команда завжди була сильна духом. Ми багато років граємо разом, розуміємо один одного на полі. Раніше я був польовим гравцем, можу зіграти на будь-якій позиції. Зараз команді потрібен саме голкіпер, і довелося перекваліфікуватися. Ми програвали, але грали до останньої секунди. Я отримав величезне задоволення, забивши гол, і особливо радісно, що він допоміг команді добитися нічиєї, а потім перемогти по пенальті. Емоції переповнюють. Дякую організаторам турніру та воїнам сил оборони!»
Вітаючи присутніх з Днем захисників та захисниць України, директор департаменту з комунікацій Володимир Гайдаш подякував футболістам за яскраве видовище та самовіддану працю в цехах підприємства, висловив щирі співчуття рідним наших працівників, що загинули за нашу свободу, та завірив, що підприємство й надалі їх підтримуватиме. Діти загиблих воїнів отримали сертифікати одного із супермаркетів електроніки.
Після завершення турніру рідні й друзі загиблих поїхали до пам’ятника загиблим, розташованому на території гірничого департаменту, де вшанували пам’ять своїх синів, чоловіків, батьків, братів та друзів.
Фото з фіналу можна скачати за посиланням
