Ми продовжуємо розповідати про найцікавіші сторінки історії коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», якому цьогоріч виповнюється 90 років.

Відновлювати важче, ніж будувати

В цьому вкотре пересвідчилися коксохіміки, яким довелося відновлювати рідне підприємство фактично з руїн після визволення Кривого Рогу від фашистських загарбників у 1944 році.

Коли люди повернулися до міста у лютому, завод був у руїнах. Було видно, що бої тривали у кожному цеху. Буквально з перших днів миру сюди почали приходити люди, які ще до війни будували коксові батареї. Всі хотіли скоріше повернути виробництво до життя, та нарешті почати мирно працювати.

Ветерани коксохімвиробництва згадували, що перш ніж розпочинати розбір завалів, усі чекали на саперів. Ті працювали довго, із завалів колишніх цехів КХЗ сапери вийняли сотні мін. Розчищення території тривало повільно. Люди приділяли увагу кожній цеглині, конструкції, обладнанню. Все, що вціліло, акуратно доставлялося на склади.

Усі працювали дружно та завзято. Вже у листопаді 1944 року на КХЗ запрацювали ливарний, механічний та ковальський цехи. До КХЗ почало надходити і необхідне обладнання. Наприклад, до механічного цеху по репарації було доставлено понад тридцять верстатів.

Велика робота тривала над відновленням основних підрозділів підприємства. Люди поспішали, адже сусідня «Криворіжсталь» теж відновлювалася швидкими темпами, та готувалася запускати до роботи першу домну. А її, звісно, без коксу не задути.

До нашого часу дійшла статистика відновлення КХЗ після війни. Майже вручну будівельники вибрали 16, 5 тисяч кубометрів землі, вклали 9600 штук цегли, 5800 кубометрів залізобетону, обробили 12 тисяч кубометрів лісоматеріалів.

І ось, нарешті настала визначна мить – 23 лютого 1949 року, в четверту річницю визволення Кривого Рогу була введена в експлуатацію та видала першу продукцію відновлена коксова батарея № 1 потужністю 448 тисяч тонн коксу на рік. Сучасники тих подій згадували, що на мітингу на честь цієї події люди поздоровляли одне одного та плакали від щастя!

Вже 30 вересня 1949 року ожила і друга коксова батарея потужністю 470 тисяч тонн коксу на рік. Разом з нею до роботи стали цехи вуглепідготовки та вловлювання хімпродуктів.

Монтувати наступні коксові батареї було вже легше. Третю КБ, з 65 печей, запустили в роботу 1 червня, а четверту 12 грудня 1951 року. На той час валове виробництво коксу вже досягло 1 млн 748 тисяч тонн на рік.

Покращенням – зелене світло

В середині минуло століття, на жаль, про екологію майже не думали. Тоді вважалося, чим більше дим, тим красивішим виглядає виробничий пейзаж і це добре, бо видно, що підприємство працює. Втім, на КХЗ вже тоді дбали про екологічне виробництво. Коксохіміки ввели в експлуатацію установку з вловлювання фенолів зі стічних вод, розробили методи з переробки надсмольних вод, вловлювали аміак.

Покращення торкнулися і коксових печей. Їх часткову реконструкцію навчилися робити без зупинки агрегатів, встановили механізми для чищення дверей КБ, а обігрів коксу на першій та другій коксових батареях став в рази кращим.

У вуглепідготовчому цеху ручну працю замінили роторні вагоноперекидачі, з важкими вантажами справлялися новенькі мостові крани, а механізмами коксосортування почали керувати зі спеціального пульта управління.

Поступово КХЗ вийшов на довоєнні показники виробництва, а згодом і збільшив  їх.

Більше про історію коксохімвиробництва читайте у наших наступних публікаціях.

Матеріал створений за документами, які зберігаються у Музеї історії нашого підприємства та за книгою Володимира Бухтіярова «Устремленность».