На роботі він зайнятий у генерації електроенергії, а свою власну енергію підживлює творчістю. «Співати я дуже люблю, співаю усюди: вдома, коли готую, на роботі, у справах, а тепер ще й на концертах», –  так про своє захоплення співом розповідає Геннадій Вернигора, машиніст парових турбін ТЕЦ-2.

У кожного своя справа до душі. Хтось рибалить, займається спортом, грає у комп’ютерні ігри, малює, майструє. Геннадій Вернигора любить співати, і робить це за будь-якої нагоди. Це захоплення викликає у нього багато позитивних емоцій, допомагає справлятися з психологічним навантаженням війни, а також покращує  настрій іншим людям, серед яких і наші захисники. 

Ще змалечку Генадій Вернигора підспівував дорослим, коли ті збиралися на свята. А більш серйозно співом він почав займатися з 40 років. «Напевне час прийшов», –підкреслює він. Зараз Генадій є учасником народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Жартівниці», що у Народному домі.

«Все почалося з караоке вдома. Співав багато, із задоволенням. Найбільше мені подобався шансон, тільки не той бандитський, а у кращому сенсі цього слова. Я цікавився історією цього жанру, який виник у Франції ще у Середньовіччі. У ньому багато напрямків, зокрема, вуличний романс, який мені найбільш прийшовся  до душі, – розповідає Геннадій Вернигора. – Мій спів почули творчі люди та запросили співати до народного хору «Калинонька». У мене почалося зовсім інше життя – з репетиціями, виступами, спілкуваннями. Але обставини склалися так, що  довелося взяти перерву у творчості. Повернувся до хорового співу я вже за часи повномасштабної війни, коли став учасником «Жартівниць». За тембром маю низький голос, ближче до басів, тож ми класно звучимо у багатоголоссі, хоча у хорі співаємо, як один». 

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Генадій Вернигора працює з 2018 року. В ТЕЦ-2 він контролює параметри роботи турбогенератора, який виробляє електроенергію для потреб підприємства. Робота відповідальна, потребує спеціальних знань та навичок. Сам же Геннадій підживлюється творчістю та надихається енергією пісень. Він згадує, як ще до повномасштабної війни брав участь у міському заході – так званій «битві хорів». І, коли у глядацькому залі слухав виступи інших колективів, у нього наче мурахи тілом бігали, подекуди він не міг втримати сліз. Хор – це надзвичайна енергетика.

«Словами про це не розповіси, це треба тільки відчувати – слухати хор або самому співати у ньому, – продовжує Геннадій Вернигора. – У «Жартівницях» ми переважно виконуємо українські народні пісні – співучі, актуальні на всі часи та завжди сучасні. Усім відомо, що наші народні пісні надихали на творчість багатьох видатних композиторів світу. Деякі пісні зараз переспівуються на сучасний лад і тим самим вони набувають нового життя. У хорі ми виконуємо і естрадні композиції, є сольні виступи. До речі, у моїх планах підготовка саме сольного виступу, а також співу у дуеті».

Геннадій поділився з нами, що коли  починає співати, то майже одразу заспокоюється. Спів та музика стали його психологічним порятунком від стресів повномасштабної війни. Також це допомагає йому хоча б на деякий час відволікатися і від інших життєвих проблем та турбот. «Крім музики я ще дуже люблю готувати, – усміхаючись каже Геннадій. – Мої фірмові страви – це борщ, плов, картопля з м’ясом. А коли все це ще й на вогнищі приготовлено! М-м-м, красота! Коли готую, звісно, я співаю. Мені здається, що страви тоді смачнішими виходять.

Я б побажав і іншим знайти свою улюблену справу, захоплення, щоб отримувати задоволення від життя, відчувати усі його барви. А ще – робити щось приємне для себе і для свого оточення, адже свій талант, свою майстерність так приємно дарувати іншим».