Вона любить свою професію, а у вільний час створює речі, які дивують оригінальністю.

Для змащувальника автотранспортного управління Олени Піліпейко пластик, папір та різні непотрібні для вживання речі стали джерелом натхнення для створення майже дизайнерських виробів для практичного використання та сувенірів для душі.

Про Олену Піліпейко «Металург» дізнався під час одного з репортажів у цехах підприємства. Про неї нам розповіли її колеги з автотранспортного управління: «Знаєте, в АТУ у нас є справжня майстриня. Її роботи надзвичайно красиві, вона створює дуже оригінальні речі! Хочеться, щоб усі знали про те, які талановиті люди у нас працюють!». Як виявилося потім, Олена до того ж є єдиною жінкою в автотранспортному управлінні, яка працює змащувальником автомобілів.

Ми розмовляли з Оленою на її робочому місці в АТУ. Увагу одразу привернули гарні дрібнички біля її столу: плетені горщики для квітів, скриньки різного розміру та кольору для корисних дрібниць, макет української садиби з будиночком, тином, квітником, собакою та кішкою. Все це виглядає, наче справжнє. Навіть всередині будиночка є мініатюрні меблі.

«Виготовлення красивих речей – не просто моє хобі, це потреба душі, моральне задоволення, якщо так можна сказати. Робота над ними заспокоює мене та надає гарного настрою, – розповідає Олена Піліпейко. – Все почалося у 2017 році, коли одна з моїх колег, яка працювала муляркою, принесла на роботу дуже цікавий кошик, як потім з’ясувалося, сплетений з паперу. Я дуже зацікавилася цим і попросила, щоб вона навчила мене так плести. Знаєте, у мене з першого разу все вийшло! А коли зрозуміла як це робиться, то фантазії вже не було меж: почала створювати не тільки кошики, а й скриньки, підставки для горщиків, фігурки різних звіряток тощо. Технологію їх виготовлення опанувала вже сама, роблю так, як вважаю за потрібне. І в мене все виходить».

Для створення своїх робіт, крім паперу, Олена використовує і так зване «сміття» – використані пластикові пляшки, пінопласт, дерев’яні палички, якими ми розмішуємо у чашках каву або чай, та інші вже непотрібні для вжитку речі. Як говорить Олена, пластик людство створило для зручності. Але він стає нам в нагоді лише на деякий час, а далі перетворюється на сміття і століттями розкладається, забруднюючи тим самим довколишню середу. Наприклад, пластикова пляшка розкладається від 450 до однієї тисячі років. А в руках Олени пластик набуває нового життя.

«В деяких роботах я використовую звичайні пластикові пляшки, а от для виготовлення звіряток чи птахів краще підходять пляшки від кефіру, шампунів, гелів для душу тощо, – говорить Олена. – Звичайно, стільки продуктів я сама не споживаю, тож прошу колег приносити мені такі пляшки. Коли матеріалу збирається достатньо, починаю щось робити. От, наприклад, голубів я створила на початку війни. Голуби – символи миру, тож хоча б так я можу наблизити мир у своїй рідній Україні. А щоб потім в ній було як завжди затишно, роблю різних звіряток, садиби з хатинками, на дачу зробила дуже красивих лелек. В кожну роботу я вкладаю частинку своєї душі і хочу, щоб мої роботи сприяли гарному настрою, надавали людям оптимізму».

Олена Піліпейко працює змащувальником автомобілів вже 21 рік, рівно стільки ж, скільки працює на підприємстві. Роботи в неї багато. Щодня  вона оглядає великі вантажні автомобілі та змащує мастилом їхні деталі та механізми, які піддаються тертю під час поїздок. Вчасне змащування попереджає зношування і загалом є важливою складовою технічного обслуговування автомобілів.

Під час роботи Олені доводиться як спускатися «під землю» – до оглядової ями, так і «озброюватися» пістолетом – важливою частиною спеціального прибору для змащування під тиском.

«Роботу свою дуже люблю! Вона для мене важлива, та й серед людей завжди знаходжусь, відчуваю підтримку колег, – продовжує Олена. – Звичайно, цій професії я навчалась, адже тут треба знати не лише різні «масльонки», а й види мастила, до яких марок автомобілів що підходить та багато іншого. А за першим фахом я повар, відпрацювала за цією професією аж 16 років. Взагалі я дуже люблю готувати та годувати людей. Є у мене і свої фірмові страви, наприклад деруни. Вони в мене незвичайні. Тобто готую їх за класичним рецептом, але потім варю крутий запашний бульйон з приправами, викладаю вже обсмажені драники у чавунок чи глибоку сковорідку, трохи заливаю цим бульйоном, щоб не повністю їх покрити, і протушую на маленькому вогні. Спробуйте, це дуже смачно, як кажуть, за вуха не відтягнете (сміється). А ще дуже люблю працювати з тістом, пиріжки, млинці, оладки – це у мене завжди водиться. А взагалі все, що я роблю – це для людей: моя робота, мої поробки, які переважно дарую друзям та знайомим, мої страви, якими годую рідних і не тільки. Все це надає мені життєвої наснаги. Цього я бажаю і кожному з нас. Знайдіть і ви якесь захоплення, щоб «гріло душу» – і тоді ваше життя зміниться на краще. Я це точно знаю!»