Проходячи майданчиками пульпонасосної станції, машиніст насосних установок шламового господарства гірничого департаменту Анатолій Рясний наче мимохідь оглядає обладнання, щось повертає, підкручує, оглядає частини потужних агрегатів насосної і крокує далі. Він жартує, що оператори можуть сидіти на місці за якимось пультом, а машиністи насосних мають постійно курсувати своїм об’єктом. І зараз об’єкт ПНС-2-4 в надійних руках, адже тут працює «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анатолій Рясний.

Анатолій родом з Кіровоградщини. Колись хлопець приїхав до Кривого Рогу, аби знайти гарну роботу. Першим пунктом його професійного «базування» стало наше підприємство: він влаштувався слюсарем-ремонтником до шламового господарства гірничого департаменту.

«Я така людина, що мені постійно хочеться рухатися – і в фізичному, й у моральному сенсі. Я дуже люблю вивчати щось нове, набувати нових навичок, розвиватися, – розповідає Анатолій Рясний. – А тут така можливість – на нашому підприємстві можна опанувати одразу декілька професій! Я цим скористався і вивчився на газорізальника, а потім – на машиніста насосних установок. Шість років я вже опікуюся обладнанням, яке відповідає за перекачування-транспортування відходів збагачення (хвостів) до хвостосховищ. Мені ця робота до вподоби, адже на нашій насосній постійно оновлюється обладнання, запроваджуються нові технології, тож мій навчальний процес триває».

На цій пульпонасосній станції рух не припиняється майже ніколи. Навіть у теперішні скрутні воєнні часи цілодобово працюють потужні дренажні насоси та насоси гідроущільнення. Аби транспортування хвостів збагачення відбувалося безперебійно, лише одних механізмів замало, потрібні фахівці, яким можна довірити найскладнішу і найвідповідальнішу роботу.

Анатолій Рясний

«Коли у зміні Анатолій, то я спокійний і за насосну, і за весь процес загалом, адже це людина, яка здатна швидко приймати рішення, брати відповідальність на себе. Та й обладнання він знає, наче свої п’ять пальців, – говорить начальник дільниці ПНС 2-4 ЦШГ РЗФ ГД Анатолій Бутильский. – Я дуже поважаю таких працівників. Він з тих, з кого складається міцний кістяк нашого колективу. Коли розпочалися активні воєнні дії, Анатолій залишився працювати. Траплялися зміни, коли він один працював на двох насосних одразу. Ми дуже цінуємо його не лише за професіоналізм, а й за відданість та надійність».

Анатолій Рясний згадує, що 24 лютого 2022 року був саме з нічної зміни, коли почув вибухи. Говорить, що одразу зрозумів, що ця війна надовго, але думки кидати рідну домівку та не виходити на роботу у нього не виникало ніколи.

«Звісно, що і страх був, і хвилювання за родину (їх я тоді відвіз до батьків на Кіровоградщину). Але жодну свою робочу зміну не пропустив, – розповідає Анатолій. – Для мене мій цех – це теж рідна домівка, а дім не кидають. Мене робота рятує від занурення у депресію. Тут немає часу впадати у розпач, треба працювати і працювати не гірше, ніж воюють наші захисники. Я впевнений, що ми переможемо, адже таких, як українці немає більше ніде. І не буде. В нас прекрасна земля і талановиті люди. А боремося ми за своє, тому безперечно переможемо».

Першим, що планує зробити після перемоги Анатолій – це взяти відпустку, сісти на свій мотоцикл і відправитися у подорож Україною.

«Я мотоцикліст за покликом душі. Це мій стиль життя. І мені зараз дуже не вистачає оцих подорожей нашою прекрасною країною, – розповідає машиніст насосної станції. – Кілометри на мапі та кілометри за кермом мотоцикла – вони зовсім різні. Я колись їздив на своєму двоколісному до озера Синевир у Карпатах. Це була чудова подорож. Яка ж красива наша країна! Зараз у житті в мене два бажання: мир та перемога, і одна мрія –знову намотувати на колесо кілометри прекрасної України. Я стільки побачив, а ще скільки попереду!»