«Доброго ранку». Це привітання на початку зміни десятки разів чує медсестра медичного центру підприємства Світлана Микитіна. Вона працює у здоровпункту СПЦ № 2, який нещодавно поновив свою роботу. Світлана опікується станом здоров’я людей, які працюють на прокатних станах.

«Як же люди раділи тому, що наш здоровпункт знову відкрився! Ми знаходимося у самісінькому серці прокатних цехів, тож робітникам зручно сюди звертатися, а ще знати, що допомога у разі необхідності завжди поруч», – розповідає  Світлана Микитіна.

Ми зустрілися зі Світланою одразу по завершенню вранішнього передзмінного огляду. Своє здоров’я перед початком трудового дня тут перевіряють прокатники, водії, машиністи крана, серед яких, до речі, багато жінок, слюсарі, електромонтери, а також представники інших спеціальностей з сортопрокатних цехів №№ 1, 2, 3, блюмінгу. Світлана перевіряє у людей тиск, розпитує про самопочуття, якщо потрібно, заміряє температуру, проводить перевірку за допомогою алкотестеру Drager.

Протягом дня роботи у медичної сестри вистачає, адже їй треба подбати про профілактичні заходи для понад 500 осіб! Увагу треба приділити і тим, хто звертається до здоровпункту, наприклад, у когось заболіла голова, хтось відчув перші ознаки захворювання, у когось підскочив тиск тощо. Якщо необхідно, Світлана завжди готова виїхати на допомогу і у цехи підприємства. За викликом автомобіль швидкої допомоги, який повністю укомплектований медичним обладнанням для надання єкстреної медичної допомоги, це і апарат ЄКГ, дефібрилятор, пульсоксиметр, глюкометр тощо, чергує у здоровпункті, за лічені хвилини домчить медика до постраждалого. Наприкінці робочої зміни медсестра знову перевіряє стан здоров’я працівників.

«Свою роботу я дуже люблю, ні на яку її не проміняю. Відчуття, що я медик, завжди зі мною. Знаєте, коли я їду транспортом, мимоволі придивляюся до рук людей. Коли бачу гарні вени, думаю, о-о-о, їх зручно вколоти, – сміючись, говорить Світлана Микитіна. – З моєю сестрою-близнючкою Людмилою ми перші медики в родині, закінчили  Криворізьке тоді ще медучилище. У цьому рішенні нас дуже підтримав батько Микола Кучеренко. Колись він теж працював на нашому підприємстві, був машиністом тепловоза. Після навчання я почала працювати у дитячій лікарні № 2 нашого міста, а сестра за направленням поїхала до дитячої лікарні Дніпра. Потім, вже після декрету, я працювала у терапевтичному відділенні лікарні № 5. Саме там я й дізналася, що у здоровпункти підприємства потрібні медики. Я вирішила спробувати себе, і відтоді жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Я працювала у здоровпунктах вогнетривно-вапняного цеху, 3 кар’єру ГД, КХВ, а також у першому доменному цеху, там я проробила понад 20 років. До речі, моя сестра по поверненню до рідного міста теж працювала у здоровпункті доменного цеху № 1, а потім ДЦ № 2».

Світлана говорить, якщо її зміна у чергуванні припаде на Міжнародний жіночий день, не засмутиться, адже, як і зазвичай, вона буде серед людей. Тоді до «Доброго ранку» додасться ще й «Зі святом!». А оскільки на станах працює чимало жінок, то і відповідь буде такою ж. А на перевірку стану здоров’я свята не впливають, тому у медсестри буде все, як завжди.

«Кожна весна у нас асоціюється з оновленням. Морози відступають, сонечка стає більше, день довшає, – говорить Світлана. – Дуже хочеться, щоб ця весна стала останньою воєнною, щоб вогонь вже не летів на наші голови, а додому повернулися наші чоловіки, сини, доньки, брати, сестри, племінники, друзі. Ми дуже чекаємо на повернення додому брата мого чоловіка, який зараз стоїть на захисті країни. На жаль, весну вже ніколи не побачить син моєї подруги, який віддав життя за нас. Я хочу, щоб цією весною зацвіли мої квіти, яких я у власному домі вирощую дуже багато. А ще – нарешті очистити вікна від скотчу. Коли я їх клеїла, той й гадки не мала, що так надовго. Одні вікна у мене вилетіли від «прильоту», на інших скотч залишився. Нарешті б ті вікна вимити, пустити в дім свіжого повітря, повісити гарні гардини та зустріти усім миром мир, побажати міцного здоров’я, любові та добра!».